Про проект

Проект почав свою роботу у рамках виконання  Регіональної програми розвитку малого і середнього підприємництва в Донецькій області на 2015-2016 роки за підтримки Донецької торгово-промислової палати. 
Що таке ресурси для малого та середнього бізнесу та як їх шукати?

Ресурси  малого  та  середнього  бізнесу  -  це  сукупність  засобів,  необхідних  для ведення  підприємницької  діяльності,  різноманітних  документально  закріплених джерел,  використання  яких  сприяє  нарощуванню  капіталу  та  досягненню підприємницьких цілей. По суті, це основні засоби та нематеріальні активи компанії, запаси матеріалів та товарів, грошові засоби тощо.

З  практичної  точки  зору,  ресурси  –  це  джерела  та  передумови  досягнення  цілей підприємництва, елементи, які трансформують можливості в реальні результати.

Ресурси можна об’єднати у наступні 4 типи:

(1) Фінансові –  це грошові засоби,  що знаходяться у розпорядженні підприємства і які забезпечують його ефективну діяльність. Цей вид  ресурсу також направлений на виплату  заробітних  плат  та  премій  працівникам,  закупівлі  тощо.  До  фінансових ресурсів  малого  та  середнього  бізнесу  можна  віднести  великі  та  малі  інвестиційні проекти, мікрокредитування та закупівлі, гранти тощо.

(2)  Інформаційні  ресурси  —  це  особливі  ресурси,  що  ґрунтуються  на  ідеях  і знаннях,  зібраних  у  результаті  науково-дослідницької  діяльності,  подані  у  формі, придатній  для  збирання,  реалізації  та  відтворення.  Застосування  нового інформаційного  ресурсу  замість  застарілого  потенційно  може  підвищити продуктивність праці, поліпшити використання інших ресурсів тощо. Інформаційні ресурси  для  підприємницької  діяльності  -  це  результати  досліджень  та  опитувань, аналітичні дані та нормативно-правова база, що стосується питань ведення бізнесу.

(3)  Матеріальні ресурси державної, комунальної та приватної власності -це  приміщення  та  земельні  ділянки,  устаткування,  сировинна  база,  засоби  праці, паливо, енергія, тощо. За формою власності матеріальні ресурси можуть бути:

• загальнодержавної власності  —  майно та кошти  державних органів,  фонди, кошти та  майно,  що  становить  матеріальну  основу  суверенітету  України  і  забезпечує  її економічний та соціальний розвиток;

• комунальної власності  —  житловий фонд,  місцеві енергетичні системи,  комунальне господарство;

• приватної  власності  –  земельні  ділянки  приміщення,  кінцеві  товари  чи  продукти діяльності, що належать приватним підприємцям.

(4)  Людські  ресурси  -  персонал  підприємства  та  люди,  які  потенційно  можуть бути  найняті  для  роботи  на  підприємстві.  До  людського  ресурсу  можна  віднести найманих  робітників,  вакансії  (відкриті  та  у  перспективі),  огляди  ринку  праці, аналітичні матеріали від центрів зайнятості.

Пошук  ресурсів  для  малого  та  середнього  бізнесу  може  здійснюватися  трьома основними способами:

1) Локальне дослідження відкритих даних

Більшість  інформаційних  ресурсів  можуть  бути  отримані  за  допомогою  локального дослідження  відкритих  спеціалізованих  сайтів,  інформаційних  довідників, бюлетенів, друкованих та інтернет-ЗМІ.

Багато  необхідної  інформації  можна  знайти  на  сайтах  органів  державної  влади  чи місцевого  самоврядування.  Проте,  неофіційні  джерела  інформації  також  можуть бути  корисними  для  отримання  інформації  про  ресурси.  Наприклад,  вони  можуть слугувати  у  якості  баз  даних  для  пошуку  робітників  (сайти  www.work.ua  , www.rabota.ua  тощо),  пошуку  та  написання  грантових  проектів  (www.gurt.org.ua  , http://www.prostir.ua/ ), а також інвестиційних програм, залучення інвестицій.

У  такого  способу  отримання  інформації  є  свої  недоліки.  Зокрема,  отримані  дані варто додатково перевіряти. Перш за все необхідно звернути увагу на дату публікації інформації, адже якщо інформація востаннє оновлювалася декілька років тому, існує значна  ймовірність,  що вона вже втратила свою актуальність.  Часто для уточнення інформації  з  відкритих  джерел  доцільно  додатково  зателефонувати  до відповідального органу або надіслати інформаційний запит.

2) Опитування відповідальних осіб

Більш  надійним  видом  отримання  даних  є  опитування  відповідальних  осіб.  По-перше,  отриману  інформацію  не  треба  перевіряти  –  вона  надана  першоджерелом. По-друге, отримані дані – експертні, вони мають прикладну складову.

Опитування  можна  проводити  як  при  особистій  зустрічі,  так  і  в  телефонному режимі.  При  цьому,  опитування  віч-на-віч  є  більш  зручним,  адже  таким  чином легше отримати відповіді на всі заплановані та додаткові запитання. 

Отримати  контакти  людини,  інформацію  від  якої  плануєте  використати,  можна  на сайті  установи,  у  довіднику  чи  через  довідкову  службу.  Під  час  дзвінка  необхідно домовитися про прийом чи телефонне опитування, записатися або залишити заявку. 

Для отримання контактної інформації відповідальних осіб можна також відвідувати такі заходи, як круглі столи, форуми, галузеві зустрічі підприємців.

3) Оформлення запиту до державних органів влади

Для  отримання  інформації  від  державних  органів  влади,  органів  місцевого самоврядування,  центрів  зайнятості,  згідно  із  Законом  України  «Про  доступ  до публічної інформації», громадяни мають право оформлювати інформаційні запити.

Запит  на  інформацію  –  це  прохання  особи  до  розпорядника  інформації  надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запити можуть подаватися в усній,  письмовій  чи  іншій  формі  (поштою,  факсом,  телефоном,  електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно  до  Закону,  письмовий запит подається в довільній формі,  але обов’язково має містити:

1)  ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер телефон;

2)  вид,  назву,  реквізити  чи  зміст  документа,  щодо  якого  зроблено  запит,  якщо запитувачу  це  відомо  або  загальний  опис  інформації,  якщо  запитувач  не  володіє інформацією стосовно конкретного документа;

3) підпис і дату.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію  не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.  У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості  даних,  розпорядник  інформації  може  продовжити  строк розгляду  запиту  до  20  робочих  днів  з  обґрунтуванням  такого продовження.  Про  продовження  строку  розпорядник  інформації  повідомляє запитувача  в  письмовій  формі  не  пізніше  п'яти  робочих  днів  з  дня  отримання запиту.

Якщо  запит  залишився  без  відповіді,  варто  спробувати  надіслати  його  ще  раз  або зателефонувати  виконавцю  та  дізнатися  про  стан  справ.  Найбільш  надійним способом  доставки  запиту  є  надсилання  його  рекомендаційним  листом,  адже чиновник буде зобов’язаний розписатися в отриманні листа і не зможе заявити, що запит не надходив.

Варто  пам’ятати,  що  запити  –  вид  отримання  даних,  за  невиконання  якого  на чиновників може чекати адміністративне покарання. Звичайно, якщо дотримані всі вимоги  до  формулювання  запиту,  він  був  відісланий  у  правильну  інстанцію  і пройшли строки надання інформації.

Залежно від того, наскільки терміново потрібна інформація і з якою метою, можна використовувати  один  або  декілька  інструментів  тиску  на  органи  влади,  а саме:

1)  звернутися зі скаргою до керівника розпорядника інформації  (таке право надав стаття  23  Закону  України  «Про  доступ  до  публічної  інформації».  Ним  варто скористатися якщо розпорядник не відповів на запит або відмова прийшла від імені структурного підрозділу чи відповідальної особи);

2)  звернутися  зі  скаргою  до  Уповноваженого  Верховної  Ради  України  з  прав людини,  у  віданні  якого  з  2014-го  року  знаходяться  справи  з  обмеженням  права людини на інформацію;

3)  звернутися  з  позовом  до  адміністративного  суду  (стаття  23  Закону,  позов подається відповідно до Кодексу адміністративного судочинства).